Після приходу гетьмана до влади поміщики почали повертати собі землю, яку селяни поділили в 1917 р. Разом з окупаційними військами вони влаштовували каральні загони, що відбирали хліб, худобу й карали непокірних. Це розлютило село, яке тільки-но отримало землю.
На початку червня 1918 р. спалахнуло повстання на Звенигородщині, яке поширилося на Таращанщину. Повстанці кілька тижнів воювали з німецькими частинами, а потім частина з них пробилася на Лівобережжя. Менші виступи відбувалися на Поділлі, Чернігівщині, Полтавщині.
На Катеринославщині, навколо Гуляйполя, діяли загони анархіста Нестора Махна. Восени 1918 р. вони вже вели справжню партизанську війну проти німців, австрійців і гетьманської варти.
Повстання не скинули гетьмана, але показали, що його влада не має підтримки на селі. Саме повстанці згодом поповнили війська Директорії, яка в листопаді 1918 р. виступила проти Скоропадського.
Де історики не згодні
Кількість учасників повстань відома лише приблизно: для Звенигородсько-Таращанського повстання історики називають від кільканадцяти до кількадесяти тисяч осіб. Діяльність Махна оцінюють неоднозначно: одні бачать у ньому народного месника, інші наголошують на анархії й насильстві, яке чинили його загони.
Постаті
- Нестор Махно