Після невдачі Чортківської офензиви УГА опинилася затиснутою між польськими військами й Збручем. Антанта ще 25 червня 1919 р. дозволила Польщі зайняти Східну Галичину до Збруча, тож надії на міжнародну підтримку не лишалося.
16–18 липня 1919 р. галицьке військо, а з ним уряд ЗУНР на чолі з Євгеном Петрушевичем і багато цивільних перейшли Збруч на територію, яку контролювала УНР.
Так дві українські армії — Галицька й Дієва армія УНР — уперше опинилися поруч. Уряд ЗУНР розмістився в Кам'янці-Подільському, де тоді діяв і уряд УНР.
Об'єднання сил дало змогу влітку 1919 р. розпочати спільний похід на Київ. Але Східна Галичина на довгі роки залишилася під владою Польщі, а розбіжності між проводами УНР і ЗУНР невдовзі загострилися.
Де історики не згодні
Кількість людей, які перейшли Збруч, оцінюють по-різному — від кількох десятків тисяч вояків до понад 50 тисяч разом з обозами й цивільними. Рішення про перехід у Галичині сприйняли неоднозначно: одні бачили в ньому порятунок армії, інші — відмову від боротьби за рідну землю.
Постаті
- Євген Петрушевич