На початку XX ст. поміркована українська інтелігенція — учителі, лікарі, юристи, письменники — об'єднувалася в Загальну українську безпартійну організацію. 1904 р. частина з неї утворила Українську демократичну партію, а молодші й радикальніші діячі на чолі з Борисом Грінченком — Українську радикальну партію.
1905 р. під час революції обидві партії об'єдналися в Українську демократично-радикальну партію. Вона домагалася перетворення Росії на конституційну державу, автономії для України, навчання українською мовою в школах і мирних реформ замість збройної боротьби.
Лідерами УДРП були меценат Євген Чикаленко, письменник Борис Грінченко, адвокат Ілля Шраг (депутат І Думи), літературознавець Сергій Єфремов. Члени партії активно діяли в Українській громаді Думи та видавали газету «Громадська думка», згодом «Рада».
Після поразки революції 1908 р. партія перетворилася на Товариство українських поступовців (ТУП), а 1917 р. її спадкоємці заснували партію соціалістів-федералістів, яка відіграла помітну роль у Центральній Раді.
Де історики не згодні
Українська демократична партія постала 1904 р., Українська радикальна — наприкінці 1904 — на початку 1905 р.; об'єдналися вони восени або наприкінці 1905 р. Через це в працях дата утворення УДРП трапляється як 1905 чи 1905–1906 рр.
Постаті
- Євген Чикаленко