УАПЦ, проголошена 1921 р., у 1920-х мала сотні парафій і тісно поєднувала віру з українською культурою. Радянська влада бачила в ній загрозу: 1927 р. змусила усунути митрополита Василя Липківського, а церкву звинувачувала у зв'язках з «націоналістами».
Під час підготовки процесу «Спілки визволення України» ДПУ оголосило, що УАПЦ нібито є частиною цієї організації. 28–29 січня 1930 р. у Києві скликали надзвичайний собор, де під тиском делегати ухвалили рішення про «самоліквідацію» церкви.
Після цього багатьох священників і єпископів УАПЦ заарештували, а храми закривали. Решта громад деякий час існувала під іншою назвою, але до кінця 1930-х рр. їх знищили. Митрополит Борецький помер в ув'язненні, а Липківського розстріляли 1937 р.
Де історики не згодні
Слово «самоліквідація» вживала радянська влада, хоча насправді рішення ухвалили під примусом. Частина парафій діяла до середини 1930-х рр. як «Українська православна церква», а в еміграції УАПЦ відродилася.
Постаті
- Микола Борецький