Навесні 2014 р. в Одесі, як і в інших містах півдня та сходу, існувало протистояння між прихильниками єдності України й проросійськими активістами, які вимагали «федералізації». Табір останніх стояв на Куликовому полі біля Будинку профспілок.
2 травня в місті відбувався марш футбольних уболівальників за єдність України. На нього напали проросійські активісти; у центрі міста почалися сутички зі стріляниною, у яких загинули шестеро людей. Згодом прихильники єдності України рушили до Куликового поля; проросійські активісти сховалися в Будинку профспілок. Під час взаємного закидання пляшками із запальною сумішшю будівля зайнялася, і більшість загиблих загинули від вогню, диму або падіння з вікон.
Загалом того дня загинули 48 осіб, сотні дістали поранення. Міліція діяла пасивно, пожежники прибули із запізненням. Розслідування тривало роками, а трагедія стала одним із найболючіших і найбільш суперечливих епізодів 2014 р.
Де історики не згодні
Події досі по-різному оцінюють: проросійська пропаганда використовувала їх як символ «розправи», тоді як українські дослідники наголошують на тому, що насильство почали озброєні проросійські активісти, від чиїх пострілів у центрі міста загинули перші люди. Причини пожежі й відповідальність посадовців розслідували слідчі органи та громадська «Група 2 травня». У 2025 р. Європейський суд з прав людини визнав, що Україна порушила право на життя: правоохоронці не запобігли насильству, рятувальники запізнилися, а розслідування було неефективним.