Від Хрещення Русі київські митрополити підлягали Константинопольському патріархові. Після поділу митрополії в XV ст. Київська митрополія охоплювала православних українців і білорусів у Речі Посполитій, а Московська церква діяла окремо.
Після приєднання Лівобережжя й Києва до Московської держави цар і московський патріарх прагнули підпорядкувати собі й Київську митрополію. Гетьман Самойлович, розраховуючи на допомогу Москви, підтримав обрання митрополитом луцького єпископа Гедеона Святополк-Четвертинського.
Наприкінці 1685 р. Гедеона висвятили в Москві. Щоб отримати згоду Константинополя, московські посли вдалися до тиску через османський уряд і щедрих подарунків. 1686 р. константинопольський патріарх Діонісій IV видав грамоти, які дозволяли московському патріархові висвячувати київського митрополита.
Відтоді Київська митрополія фактично опинилася під владою Москви, втратила частину прав і поступово зазнала русифікації. Питання про правомірність цього переходу знову постало, коли 2019 р. Православна церква України отримала томос про автокефалію.
Де історики не згодні
Правомірність переходу досі є предметом суперечок. Дослідники наголошують на порушенні церковних правил і тиску Москви та османської влади на патріарха. 2018 р. Вселенський патріархат заявив, що документи 1686 р. давали Москві лише право висвячувати київського митрополита, а не передавали Київську митрополію в її підпорядкування.
Постаті
- Гедеон Святополк-Четвертинський