За «Вічним миром» 1686 р. Москва зобов'язалася воювати з Кримським ханством. Навесні 1687 р. велика армія на чолі з князем Василем Голіциним разом із 50-тисячним козацьким військом гетьмана Івана Самойловича рушила в похід на Крим.
Коли військо заглибилося в степ, татари підпалили суху траву. Коні залишилися без корму, люди страждали від спеки й нестачі води. Не зустрівши противника, армія повернула назад.
Щоб зняти з себе відповідальність, Голіцин підтримав донос частини козацької старшини, яка звинуватила Самойловича в тому, що це він наказав підпалити степ, і в таємних зв'язках із ханом.
Улітку 1687 р. на річці Коломак Самойловича заарештували й заслали до Сибіру, де він і помер. Його сина Григорія стратили. На раді на Коломаці гетьманом обрали генерального осавула Івана Мазепу, який підписав нові, Коломацькі статті.
Де історики не згодні
Історики вважають, що звинувачення Самойловича в підпалі степу й зраді були безпідставними: старшина скористалася невдачею походу, щоб позбутися гетьмана, а Голіцин — щоб зняти провину з себе. Дискусійна й роль Івана Мазепи в змові проти Самойловича.
Постаті
- Іван Самойлович