Становище селян на Правобережжі ставало дедалі тяжчим: зростала панщина, утискали православну церкву. 1768 р. польська шляхта утворила Барську конфедерацію, а на Правобережжя ввійшли російські війська для її придушення.
Поширилися чутки про «Золоту грамоту» імператриці, яка нібито закликала бити шляхту. У травні 1768 р. загін запорожця Максима Залізняка вирушив від Мотронинського монастиря й почав здобувати міста.
Біля Умані до повстанців приєднався сотник надвірних козаків Іван Гонта. Повстанці здобули Умань і вчинили масові вбивства шляхти, євреїв, католиків і уніатів, які шукали там захисту.
Влітку 1768 р. російські війська, побоюючись поширення повстання, підступно заарештували Залізняка й Гонту. Гонту передали польській владі й жорстоко стратили, а Залізняка заслали до Сибіру.
Де історики не згодні
Коліївщину оцінюють дуже по-різному. Українська традиція бачить у ній боротьбу проти соціального, національного й релігійного гноблення. Польська й єврейська пам'ять наголошує на масових убивствах шляхти, католицького духовенства, євреїв і уніатів, зокрема на Уманській різанині. Сучасні історики визнають обидві сторони цієї трагедії.
Постаті
- Максим Залізняк