Польські патріоти не змирилися з поділом Речі Посполитої. Після повстання 1830–1831 рр. вони готували нове.
У січні 1863 р. повстання спалахнуло в Царстві Польському, потім у Литві й Білорусі. Навесні 1863 р. загони польської шляхти виступили на Київщині, Волині й Поділлі.
Повстанці видали «Золоту грамоту», що обіцяла селянам землю, але українські селяни здебільшого не підтримали поляків-панів, а подекуди самі виловлювали повстанців.
Повстання придушили 1864 р. Уряд посилив русифікацію Правобережжя, пом'якшив умови викупу землі для селян і почав підозрювати в «польській інтризі» також українофілів.