У 1932–1933 рр. внаслідок політики радянської влади в Україні від голоду загинули мільйони людей. За радянських часів про цю трагедію мовчали. Після здобуття незалежності історики відкрили архіви, а Президент Віктор Ющенко зробив вшанування пам'яті жертв Голодомору одним із головних завдань.
28 листопада 2006 р. Верховна Рада ухвалила закон, запропонований Президентом. У ньому Голодомор 1932–1933 рр. визнано геноцидом українського народу, а публічне заперечення Голодомору — незаконним. Держава зобов'язалася сприяти дослідженню трагедії та вшануванню пам'яті жертв.
Закон став основою державної політики пам'яті: з'явилися меморіали, зокрема Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» в Києві. Україна почала добиватися міжнародного визнання Голодомору геноцидом.
Де історики не згодні
Закон ухвалили невеликою більшістю голосів: частина депутатів, зокрема комуністи, голосувала проти або пропонувала інше формулювання. Серед істориків тривала дискусія, чи відповідає Голодомор юридичному визначенню геноциду (за — С. Кульчицький, Р. Конквест; інші вважали його злочином проти людяності загалом). Україну у визнанні Голодомору геноцидом підтримала частина держав, але не всі.
Постаті
- Віктор Ющенко