На початку 2008 р. Президент Віктор Ющенко, прем'єр-міністр Юлія Тимошенко та голова Верховної Ради Арсеній Яценюк звернулися до НАТО з проханням надати Україні План дій щодо членства (ПДЧ) — програму підготовки до вступу. Росія різко виступала проти розширення Альянсу на схід.
На саміті в Бухаресті члени НАТО не дійшли згоди. У підсумковій декларації записали, що Україна й Грузія «стануть членами НАТО», але ПДЧ відклали. Питання доручили розглянути пізніше міністрам закордонних справ.
Рішення в Бухаресті надовго визначило становище України між Заходом і Росією. Уже в серпні 2008 р. Росія напала на Грузію, а в 2010 р. Україна законодавчо відмовилася від курсу на вступ до НАТО.
Де історики не згодні
Рішення стало компромісом: США підтримували надання Плану дій щодо членства, а Німеччина й Франція виступали проти, посилаючись на внутрішні розбіжності в Україні та стосунки з Росією. Частина дослідників (зокрема С. Плохій) вважає, що таке половинчасте рішення залишило Україну й Грузію без гарантій безпеки й заохотило Росію до тиску.