1772 р., під час першого поділу Речі Посполитої, Галичина відійшла до Австрії. 1774–1775 рр. австрійці зайняли й Буковину. Нові володарі прагнули зробити ці бідні окраїни слухняною й прибутковою частиною держави.
Марія-Терезія (правила до 1780 р.) і особливо Йосиф II діяли в дусі «освіченого абсолютизму»: монарх, спираючись на чиновників, мав перебудувати суспільство «згори» за розумними правилами.
Уніатську церкву перейменували на греко-католицьку й зрівняли в правах із римо-католицькою. Для навчання греко-католицьких священиків у Відні відкрили семінарію при церкві святої Варвари (Барбареум), а згодом — генеральну семінарію у Львові. Вводилися початкові школи.
1782 р. скасували особисту кріпосну залежність селян: їм дозволили одружуватися, вчитися ремесла й переходити на інше місце без дозволу пана. Розмір панщини обмежили, а селяни отримали право скаржитися на панів до державних урядовців.
Реформи не знищили панщини, але вперше поставили державу між паном і селянином. Відтоді галицькі селяни нерідко бачили в цісарі свого захисника.
Де історики не згодні
Історики по-різному оцінюють мету реформ: одні бачать у них турботу про підданих, інші — передусім прагнення зміцнити державу, збільшити податки й рекрутські набори. Чимало реформ після смерті Йосифа II скасували або не довели до кінця.
Постаті
- Йосиф II