Після поділу України на Лівобережжі тривала боротьба за гетьманську булаву. Головними претендентами були переяславський полковник Яким Сомко, ніжинський полковник Василь Золотаренко й кошовий гетьман Запорожжя Іван Брюховецький.
Сомко й Золотаренко спиралися на заможну старшину. Брюховецький обіцяв рядовим козакам, міщанам і селянам захист від старшинського свавілля й здобув їхню підтримку. Він також запевняв Москву в повній покорі цареві.
У червні 1663 р. під Ніжином зібралася рада, на яку прийшло багато простого люду. Рада переросла в сутички, прихильники Брюховецького перемогли, і його проголосили гетьманом. Московський посол князь Данило Великогагін визнав це обрання.
Невдовзі Сомка й Золотаренка звинуватили в зраді й стратили. Події Чорної ради описав Пантелеймон Куліш в однойменному романі.
Де історики не згодні
Назву ради пояснюють участю в ній «черні» — простих козаків, міщан і селян, які зазвичай не голосували на старшинських радах. Історики по-різному оцінюють подію: як вибух соціального протесту низів проти заможної старшини або як результат вправної демагогії Брюховецького й втручання Москви. Дата за старим стилем — 17–18 червня, за новим — 27–28 червня 1663 р.
Постаті
- Іван Брюховецький