Іван Самойлович був сином священика — його називали «Поповичем». 1672 р. його обрали гетьманом Лівобережжя після арешту Многогрішного, і він підписав Конотопські статті.
Самойлович прагнув об'єднати під своєю владою обидва береги Дніпра. 1674 р. на раді в Переяславі його проголосили гетьманом обох берегів, а 1676 р., після облоги Чигирина, Петро Дорошенко склав булаву.
1677–1678 рр. військо Самойловича разом із московськими полками воювало з турками в Чигиринських походах. 1679 р. гетьман організував «Великий згін» — переселення десятків тисяч людей з Правобережжя на Лівобережжя.
Самойлович виступав проти «Вічного миру» 1686 р., за яким Польща визнавала Київ за Москвою. 1687 р., після невдалого Кримського походу, старшина звинуватила його в зраді. Гетьмана заслали до Сибіру, а новим гетьманом обрали Івана Мазепу.
Де історики не згодні
Історики оцінюють Самойловича по-різному: як обережного й досвідченого правителя, що прагнув об'єднати Україну під владою Москви, або як гетьмана, за якого остаточно закріпився поділ України й посилився московський вплив. Дискусійним є й «Великий згін» — одні бачать у ньому порятунок людей від турецько-татарських набігів, інші — насильницьке переселення, що спустошило Правобережжя.
Постаті
- Іван Самойлович