Після монгольської навали київське літописання майже припинилося. Найважливішим центром історичних записів на руських землях стала Галицько-Волинська держава.
Галицька частина літопису охоплює 1201–1261 рр. і присвячена передусім Данилові Романовичу. Її складали, ймовірно, у другій половині XIII ст. при дворі князя в Холмі. Волинська частина описує 1262–1292 рр., головним героєм є князь Володимир Василькович.
Літопис написаний як барвиста розповідь, а не суха хроніка за роками. У ньому багато описів битв, промов, порівнянь, поетичних образів.
Без цього твору ми знали б про Галицько-Волинську державу дуже мало. Сьогодні він доступний у сучасному українському перекладі Л. Махновця.
Де історики не згодні
Літопис збережений лише в пізніших списках — найвідомішому Іпатському (XV ст.) і Хлебниковському (XVI ст.). Спершу текст не мав поділу на роки; дати вставив пізніший редактор, і часто помилково, тому дослідники уточнюють хронологію за іншими джерелами. Межі частин і кількість авторів (кілька літописців) теж дискусійні.